Чим більше ми віддаємо, тим більше знаходимо;
чим більше любимо, тим більше люблені.
Хорхе Анхель Ліврага
Кохання і любов… Два різні слова, тому й позначають дві різні реальності… Одна змінює іншу… Перша– другу… Якщо, звичайно, перетвориться на неї…
Закоханість може бути дуже сильним почуттям, вона викликає пристрасть, вибух емоцій, феєрверк почуттів, непідвладність порадам розуму, людина йде за своїми емоціями. Можна сказати, що подібне почуття – ланцюг хімічних реакцій, фізичний потяг, але – аж ніяк не любов. Хоча закоханість має шанс стати стартовою точкою, від якої почнеться довга, складна дорога до справжньої любові.
На відміну від закоханості, любов вкрай рідко спалахує з першого погляду. Вона не буває сліпою, нерозсудливою. Глибока щира прихильність – ось найчастіша форма прояву любові. Але така прив’язаність на порожньому місці не виникне, для неї потрібні час, пізнання натури коханої особи, властивостей її особистості, недоліків та переваг, об’єктивна оцінка їх.
Закоханість швидка і поверхнева, рано чи пізно вона минає, а любов тільки міцніє з роками, навіть, якщо вона «платонічна». У закоханості багато поривчастості, імпульсивності, а любов – почуття стабільне, спокійне, постійне.
Любов приходить поступово, закоханість – швидко. Любов росте, а зростання вимагає часу. Закоханість же немов звалюється на голову.
Любов дарує бажання творити, закоханість же руйнівна.
Любов благотворно позначиться на вашій особі, вона розкриє все найкраще у вас. Вона наповнить вас новою енергією, намітить цілі і збудить інтерес до життя. Вона сприятиме творчості і гідним справам. Вашому особистому розвитку. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття упевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся планомірно жити і не розмінюватися на дурниці. Закоханість же на відміну від любові руйнівна. Вона несе безлад. Коли ви закохані, то знижується ваша успішність і працездатність, ваші таланти не можуть виявлятися. Ваші рідні і близькі друзі тут же відмітять: “Ось це так! Що з тобою трапилося? Ти нікуди не ходиш і нічого не робиш, може, ти хворієш? Закоханість будує повітряні замки, де все буде добре, і ви відмінно розумітимете один одного, і де немає школи, роботи, навчання, грошей і відповідальності перед іншими. Закоханість дивиться крізь рожеві окуляри.
Любов безкорислива – прагне віддавати, закоханість егоїстична бажає отримати якнайбільше для себе.
Люди по справжньому люблять один одного, не ховаються від проблем, а намагаються їх вирішити. Якщо щось загрожує їх відносинам, вони відкрито обговорюють це і намагаються знайти розумний вихід.
Більшість розлучень стаються саме через те, що люди чекають любові, як чогось уже готового, і не усвідомлюють, що дане Богом почуття кохання необхідно переродити у справжню любов, яка вкорінюється вже не стільки в почуттях, а у волі людини, її характері. І все більше живиться духовними силами людини, а не душевними. Але, на жаль, буває так, що молодята, ведені коханням, нічого не роблять для того, аби розвинути любов. Внаслідок цього – почуття кохання вгасає, і люди стають ніби зовсім чужими – шлюб опиняється під загрозою руйнування.
Любов – це кінець кохання…і – початок вічного тривання двох в одному, яке може закінчитись лише смертю, але й після неї отримує своє продовження…
Світлана Філоненко
