Хоча ця новина з’явилася в американських ЗМІ в середині грудня, вона не отримала значної уваги з боку громадськості. Новина полягала у визнанні трьох чоловіків «батьками», також з’явився відповідний запис в свідоцтві про народження трирічної дівчинки Пайпер згідно постанови каліфорнійський суду, винесеної в 2017 році. У дівчинки є молодший брат, 14-місячний Паркер; двоє дітей насправді є сводними один одному – вони народжені завдяки донорській яйцеклітини і сурогатної матері. Вельми цікаво, що новина від 2017 року раптово виявилася в ЗМІ в кінці 2020 року.
Ян Дженкінс і Алан Мейфілд були парою протягом 17 років. Вісім років тому Джеремі Аллен Ходжес приєднався до їхньої «сім’ї», і таким чином народилася «поліаморна сім’я», яка отримала офіційне визнання постановою 2017 року, цим самим проклавши шлях для нових подібних судових справ.
Судячи з усього, суддя в Сан-Дієго, штат Каліфорнія, спочатку заявила, що не зможе задовольнити запит щодо включення трьох чоловіків в свідоцтво про народження Пайпер і що вона не в змозі «створювати прецедент». Однак пізніше, «зі сльозами на очах» від хвилювання, вона знайшла можливість використовувати вже наявні закони, щоб «створити свою сторінку в історії права».
Ян Дженкінс – лікар. Він майстерно використовує соціальні мережі, щоб поділитися історією своєї «сім’ї». Ян написав книгу, вихід якої запланований на березень, під назвою «Три тата і дитина» (перегукуючись з фарсової комедією 1987 року «Три чоловіки і дитина», хоча то була зовсім інша історія). Крім розповіді про незвичайну «сім’ю», книга запропонує «корисні поради» іншим «батькам».
Instagram profile
Крім очевидної медійної та економічної експлуатації цієї історії і, в кінцевому рахунку, цих дітей, чиї обличчя «потрапляють на перші шпальти газет» і викладені по всьому інтернету, слід зазначити і її юридичні аспекти, оскільки постанова про Потрійне батьківство створює нові прецеденти: так, в липні 2020 року в Сомервілль, штат Массачусетс, було прийнято рішення, яке гарантуватиме людям, залученим в поліаморні відносини, деякі юридичні права, якими володіють подружжя в шлюбі. Наприклад, можливість бути вписаним в медичну страховку партнера, бути присутнім в лікарні в разі госпіталізації або операції, як пояснює «Нью-Йорк таймс».
У попередні роки також приймалися інші «історичні» рішення щодо аналогічних справ, в яких обґрунтовували «шлюб» між людьми однієї статі за вимогами ЛГБТ-співтовариства. У 2004 році в Массачусетсі ввели законний «шлюб» між гомосексуалістами, і це відкрило шлях всьому, що сталося пізніше: наприклад, ситуації, коли три молоді жінки створили «сім’ю» шляхом «зв’язування рук», давнього язичницького обряду, поєднавши його за допомогою досвідченого юриста з «юридично значущими документами.
Більш того, «з грудня 2013 року багатоженство в США вважається законним, відповідно до рішення суду штату Юта, яке представляє собою юридичний прецедент, дійсний на всій території країни.
У 2015 році «федеральний Верховний Суд узаконив “шлюби” між гомосексуалістами у всіх 50 штатах США, винісши рішення, яке федеральний суддя Верховного суду Антонін Г. Скалія (1936-2016) визначив, як загрозу американській демократії. Ця постанова призвела до того, чого раніше побоювався голова Верховного суду Джон Робертс: «Хоча більшість суддів в різних місцях говорять про “пару”, вони не обгрунтовують, чому у визначенні шлюбу можна зберегти критерій кількості (двох осіб), але не можна зберегти критерій різностатевості».
Тепер це слово «двоє» стало новою лінією фронту, як в цьому випадку з трьома «батьками» для дитини – навіть при тому, що це рішення злочинно і безвідповідально ігнорує емоційний вплив на дітей, в яких може виникнути плутанина соціальних ролей і самовизначення при наявності трьох «батьків» і «жодної» матері.
Така “сім’я” впливає на все суспільство: це не просто виконання бажання трьох (або більше …) людей, гомосексуалістів або гетеросексуалів, переконаних, що вони люблять один одного і хочуть жити разом, як чоловік і дружина. Йдеться про юридичне визнання відносин, які абсолютно суперечать всім принципам природного права. І таке визнання вже не є приватною подією: воно в повній мірі стає громадським фактом, що має значення для всіх.
