Про свій досвід перебування та харизму Руху Фоколяре, який розпочинає свою євангелізаційну діяльність на українських землях, поділився голова комісії у справах родини Київської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви о. Ігор Гріщенко.
– Отче Ігорю, можете пояснити, які основні риси духовності Руху «Фоколяре», які його останні напрямки і в чому його мета?
Рух Фоколяре має риси великої та різноманітної родини, «нового народу, народженого Євангелієм», як визначила його засновниця К’яра Любіч, яка заснувала його в 1943 році в Тренто (Італія), під час Другої світової війни, як течію духовного та соціального оновлення. Прийнята в 1962 році під офіційною назвою Opera di Maria (Діло Марії), вона широко поширена в більш ніж 180 країнах і налічує понад 2 мільйони учасників.
Послання, яке вона хоче донести до світу, — це єдність. Таким чином, мета полягає в тому, щоб співпрацювати у формуванні об’єднаного світу, мотивовані Ісусовою молитвою до Отця, «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21), поважаючи та цінуючи різноманітність. Засобом до досягнення цієї мети є діалог, який спрямований на побудову мостів та стосунків братерства між окремими людьми, народами та культурними сферами.
У лютому цього року завершилася Генеральна асамблея Руху «Фоколяре», на якій були визначені програми на наступні шість років і важливість дій, щоб з більшою ефективністю реагувати на потреби та виклики, які сьогодні пропонує нам життя.
– Як ви познайомилися зі справою Клари Любіч і чим вона Вас захопила?
Орієнтовно 10 років тому я зі своєю дружиною Оленою були запрошені на Маріяполі, що відбувалося у Словаччині (м. Зволень). Саме там ми познайомилися з Рухом Фоколяре. Спочатку не було якогось особливого захоплення, радше більше запитань, на кшталт: “А чим духовність Руху відрізняється від тої, яку я особисто і ми, як подружня пара, досвідчуємо щодня?” І справді, відповідь, яку ми отримували була дуже простою, але водночас і захопливою – любити, дарувати любов для світу, тим, хто біля тебе, бути свідками присутності живого Христа. Подальше знайомство з Рухом ставало все цікавішим: зустрічі з людьми, які попри свій характер, темперамент і всю різноманітність своєї особистості є тими, які продовжують місію Христа та діло К’яри.
Можете пояснити, що таке «Нові Родини» та як духовність руху допомагає вам і вашій дружині у сімейному та священицькому житті?
Рух «Нові Родини» є дітищем руху «Фоколяре» К’яри Любич, який звертається до світу сім’ї. Він народився у 1967 році і налічує понад 300 000 членів. Протягом своїх більш ніж сорок років існування цей Рух працює над формуванням нового способу існування сім’ї та інноваційної сімейної культури, побудованої за чотирма напрямками: духовність, освіта, соціальність та солідарність.
Для нашого подружнього життя (мене і дружини) знайомство і участь у спільноті Руху “Фоколяре” допомагає нам розкривати глибину духовного життя у Христі! Христос є між нами, з нами, в моменти труднощів та радощів. Коли нам здається, що ми самі, що від нас, нашої родини відвернулися, ми досвідчуємо Христа покинутого, який попри свою “покинутість” на хресті стає творцем нового життя – нової Церкви. Ми розуміємо, що кожна християнська родина – це Домашня Церква, така істина залишається не лише гарним заохоченням, але стає безпосереднім свідченням для нашої родини, як нам потрібно жити разом у Христі..
К’яра, коли засновувала Рух “Нові Родини”, хотіла звернути увагу на ті сім’ї, які страждають, потребують, розлучені, повторно одружені, на сиріт та вдів. Ісус довірив нам зцілення великих ран світу, але це можливо лише за умови постійного діалогу з батьками та дітьми в нашій найближчій родині. Це те, що К’яра попросила нас зробити, коли вона творила “Нові Родини”. Тому важливо, щоб ці сім’ї своїми діями і словами передали цінності духовності та єдності разом з багатьма сім’ями, бачачи багато трагедій, які переживає людство, були готовими прийти на допомогу. Усі духовні чи матеріальні блага, які вони отримали, мають передаватися, доки не прийде усвідомлення того, про що Ісус молився до Отця: «Нехай усі будуть одно».
Рух нових родин складається з сімей, які хочуть жити в духовності єдності та розділяють цінності всесвітнього братерства.
- Єдність також вписана в ДНК Української Греко-Католицької Церкви. На вашу думку, як «Справа Марії» може посприяти екуменічному діалогу в Україні та чим збагатити вашу Церкву?
Так, дійсно УГКЦ є Церквою, в якій, за словами Глави Церкви блаженнішого Святослава “внутрішнє прагнення до церковної єдності охоплює вже все тіло Греко-Католицької Церкви”. Досвід Руху “Фоколяре” у справі єдності допоможе нашій Церкві розширити горизонти не тільки екуменічної діяльності, але і вийти на зустріч з братерською любов’ю до тих, які, на перший погляд, можуть здаватися дуже далекими від Церкви Христової, але, насправді, теж шукають можливості бути любленими і дарувати свою любов для інших у притаманний їм спосіб.
– Отче Ігорю, ви також голова комісії у справах родини Київської Архієпархії. Можете поділитися головними здобутками та напрямками вашої діяльності?
Напевно, замість того, щоб розказати про певні здобутки, як голови комісії у справах родини Київської Архиєпархії, хочу подякувати членам спільноти Руху “Фоколяре” за їхнє бажання працювати для добробуту родин нашої Церкви. Впевнений в тому, що спільні зусилля, наші креативні ідеї принесуть, вже у недалекому майбутньому добрі плоди на Христовій Ниві.
Можете роз’яснити нашим читачам, яким чином членами католицького церковного руху можуть бути представники інших конфесій і релігій, а навіть невіруючі?
Існує те, що називається «золотим правилом», яке присутнє майже в усіх релігіях і яке також поділяють ті, які не визнають себе релігійними особами – «роби по відношенню до інших те, що хотів би, щоб тобі робили».
Любов, адресована кожному, і вона є тою, що не дискримінує. Хто бере на себе ініціативу в любові, той любить іншого, як самого себе, і нікому не відмовляє у любові, навіть своїм ворогам.
Щоб любов називалася євангельською, вона повинна бути якістю нашої любові. Любов – це доволі непроста активність, але вона вимагає постійних і щоденних вправ. Тому К’яра Любич назвала це «мистецтвом», методом, який пропонується всім: християнам, чоловікам і жінкам різних віросповідань і людям без чіткої релігійної прив’язки, усвідомлюючи, що цей новий устрій є першим кроком до мирної революції, здатної змінити серця окремих людей і всього світу.
Рух єднає християн з багатьох Церков і християнських спільнот, віруючих інших релігій і людей нерелігійних. Кожен дотримується любові, поділяючи її мету та дух, у вірності своїй власній Церкві, вірі та совісті.
– Що таке Маріаполіси і як руху фоколяре вдається будувати суспільство на цінностях Євангелії?
Маріаполіс – це подія, яка із самого початку збирала на кілька днів тих, хто хотів пізнати дух і спосіб життя фоколяре, заохочуючи їх жити за законом євангельської любові.
Слово буквально означає «Місто Марії» і належить до кількаденного зібрання членів та друзів Руху “Фоколяре”, молодих і старих, людей різного походження, які прагнуть жити в дусі братерства у світлі загальнолюдських цінностей Євангелія.
Цей досить унікальний досвід практикується в багатьох країнах по всьому світу, сформований золотим правилом, яке закликає нас поводитися з іншими так, як ми хотіли б, щоб вони чинили з нами. У Маріаполісі можна побачити, що було б у повсякденному житті, якби наші стосунки були засновані на дарах один одному.
Наприклад, P.D з Італії пише:
З нагоди хрестин наших дочок ми, як правило, влаштовували дуже прості гостини, без великих витрат, запрошуючи до оселі друзів та родичів. А оскільки завжди отримували від запрошених гроші в подарунок, то частину ми виділяли на проєкт для потреб новонароджених дітей в африканській країні. Я пам’ятаю хрещення нашої третьої дитини, тоді ми з дружиною були без роботи, тому було важко вирішити, надсилати отримані гроші чи ні. Тоді ми довірилися Богу і послали їх. Через кілька місяців організатори проєкту повідомили, що молилися, щоб отримати саме таку суму; до того ж ці гроші надійшли саме тоді, коли не було чим годувати новонароджених, і їх вистачило на три місяці… Наші емоції були величезні! Нам не тільки нічого не бракувало, а моя дружина, яка одночасно потребувала одягу, отримала в подарунок пальто, сукню, піджак, дві спідниці і втричі більше грошей!
Досвід R. H. із Швейцарії:
Роб пішов з дому після сварки, яка, здавалося, поклала край нашому шлюбу. Минуло два роки після його від’їзду, і про нього нічого не було відомо, окрім того, що мені повідомили його батьки, а саме: його запросили взяти участь у пробних зйомках у фільмах, він почав входити у світ кіно. Коли він повернувся з Італії розчарований і без грошей, він був схожий на побитого собаку. Плачучи, він просив пробачення. Чоловік, якого я любила, шанувала, обрала собі супутником життя, тепер здавався мені чужим, невдахою. Куди поділася його гордість? А краса, яка була його гордістю? Щодо мене, то під час відсутності чоловіка я наблизилася до віри і почала влаштовувати своє життя на цінностях, якими раніше нехтувала. Коли він повернувся, мені здалося, що Бог випробовує мене. З цієї ситуації я вийшла укріпленою у вірі. Зараз він теж знайшов не тільки мир, але разом ми відкриваємо новий спосіб життя. Тільки тепер здається, що я починаю знайомитися з іншим Робом.
Фоколяре напевно один з небагатьох нових рухів, які дали Церкві найбільше святих та кандидатів до вівтаря, зокрема Бадано Кляра чи Даніела Занетта. У чому, на ваш погляд, секрет святості цього руху?
Папа Франциск сказав, що святі – це не суперлюди, а люди, які мають Бога в своїх серцях і з радістю передають його. “Усі християни покликані до святості життя”.
«Коли… я зрозуміла, що для того, щоб стати святою, треба виконувати Божу волю, для мене відкрилося щось особливе – кожен може стати святим у своєму стані, у якому він перебуває… Я пам’ятаю радість, яка була в нас, коли ми думали, що ми маємо картку доступу до святості для людей. Це передумова святості народу”. (К’яра Любич)
На початку 1940-х один священник сказав їй: «Бог любить тебе безмежно». Цією впевненістю, яка була основою її життя, К’яра відразу ж захотіла поділитися з іншими: не тільки Бог «любить мене», але й «нас» любить всіх безмежно. Її шлях ніколи не був індивідуальним шляхом, а завжди мав характер універсальності. Це було також у випадку її подорожі до святості. «Ставайте святими разом», — повторювала вона нам. Тому вона завжди змушувала нас ділитися тим, що Бог дав їй зрозуміти, йти разом до Нього «Нехай усі будуть одним»: це було кінцевим бажанням і метою життя К’яри.
«Ми завжди на шляху до здійснення нашого освячення. Крім того, без цієї мети життя не мало б сенсу, тому що Бог, який створив нас, також покликав нас до святості. Усі люди повинні прагнути до цієї мети. Справді, заклик до святості є універсальним. […] Кожен повинен досягти своєї досконалості. А ті, хто бере на себе зобов’язання, досягають цієї мети, ідучи різними шляхами.
У нас теж є дорога. […] Для нас Божа воля — йти шляхом колективної святості. А для цього необхідно мати на увазі два елементи нашої духовності, які не можна ігнорувати. Ми не можемо стати святими, якщо не зберігаємо Воскреслого в собі і Воскреслого серед нас.
Як Фоколяре допомагають відкрити жіночий геній, згідно з навчанням св. Йоана Павла ІІ, та чи може це бути християнською відповіддю на радикальний фемінізм та гендерну ідеологію?
Офіційна назва Руху «Фоколяре» – «Праця Марії» і її Марійна духовність, яка провадить до життя в універсальній любові є спрямованою до всіх без винятку людей. Ця духовність характеризує життя «нової заповіді», взаємну любов, яка духовно «родить» Христа серед людей.
Після ІІ Ватиканського Собору жінки почали відігравати важливу роль у зародженні церковних рухів і нових громад. Можемо стверджувати, що К’яра Любич була жінкою-попередницею, яка дала життя під час Другої світової війни тому, що пізніше стало Рухом Фоколяре.
На конференції під назвою «Жінка, геній і місія» К’яра Любич говорить про зустріч цих жінок з Ісусом, із живим Ісусом». І, як і в ті часи, коли Він був фізично присутній, вони відчувають, що Його любов, Його послання дають їм те, що для них найважливіше. Вони живуть цим посланням по-новому, в гармонії з потребами сучасної Церкви, підкріплені тими джерелами Бога, які Церква пропонує і якими послуговується: таїнства, слово, молитва…»
Св. Іван Павло ІІ виразом «жіночий геній» вказував на особливу здатність жінки захищати та пропагувати першість особи та любові. Навіть коли вона фізично не зачинає дитину, жінка ніби резервує у своїй психології «простір для інших», вроджену чутливість до вищої цінності особи. З цієї причини, каже Понтифік, жінки вкладають незамінний внесок у суспільство та Церкву. Цей внесок жінок зараз, як ніколи, стає необхідним, особливо відтоді, як Іван Павло ІІ та його наступники закликали Церкву взяти на себе зобов’язання нової євангелізації.
«Оскільки це правда, – говорить Святіший Отець, – що Церквою у своїй ієрархії керують наступники апостолів, тобто чоловіки, то і правдою є те, що в харизматичному сенсі жінки керують нею, як і чоловіки і, а можливо, навіть більше».
Як проходить формація Фоколяре (зустрічі, реколекції, літургійне життя) і де знаходять ваші осередки в Україні?
Для Руху Фоколяре формування його членів є дуже важливим і постійно оновлюється. Типовими є навчальні школи/зустрічі, які відбуваються, як у Міжнародному центрі Кастель Гандольфо (RM), так і в різних центрах, присутніх у різних країнах світу.
Рух «Нові Родини» піклується про навчання пар-аніматорів, які потім навчають групи сімей по окремо взятому регіону. Ці групи мають різну періодичність зустрічей і формуються на духовності, яка відноситься до сімейного життя. Вони діляться досвідом, яким вони живуть через Боже Слово. Крім того, вони поділяються на групи у світовому вимірі, відповідно до можливостей кожної сім’ї, духовних і матеріальних благ, у намаганнях бути все більше і більше реєвангелізувати та євангелізувати родини, щоб робити присутніми у повсякденному житті радість буття християнами.
Нові Родини є заангажованими у різний спосіб: у багатьох місцевих заходах, властивих рухові Фоколяре, часто пов’язаних на міжнародному рівні з відновленням Родин, які звертаються до Руху на підтримку нових поколінь; у діалозі з іншими релігіями та культурами; у політичній участі; у різних сферах суспільного, трудового та церковного життя на своїй території.
Вони також пропонують відкриті зустрічі та шляхи підтримки для найбільш вразливих етапів сімейного життя, пропонуючи періодичні зустрічі для заручених пар, молодих пар у перші роки шлюбу, розлучених подружів та тих осіб, які проживають в новому союзі.
Рух Фоколяре в Україні існує вже від вісімдесятих років. Розпочав на Закарпатті, де нині знаходиться більшість наших спільнот – у Мукачеві та Ужгороді, наші спільноти присутні також у Львові, Києві та Білій Церкві.
Спільнота богопосвяченого життя Фоколяре знаходиться у Києві. Намагаємося організовувати зустрічі в малих групах (священник, сім’ї, молодь, діти різних конфесій) раз за місяць, ділиться дією Божого Слова у житті та намагатися залишати свій слід у суспільстві.
Якщо хочете більше дізнатися про рух Фоколяре в Україні чи познайомитися з його членами, то можна написати на офіційну пошту: [email protected]
